ворожчин

воро́жчин

-чина, -чине.

Прикм. до ворожка.

Значення в інших словниках

1. ворожчин — ВОРО́ЖЧИН, а, е. Належний ворожці. Справдилося ще раз ворожчине слово (П. Куліш); Мина Омелькович мав певність, що в хаті в нього росте неабиякий музикант, той, для кого музика виявилась кращими ліками, ніж ворожчин віск (О.  Словник української мови у 20 томах
2. ворожчин — Воро́жчин, -на, -не; -чині, -них  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)