вороток

ворото́к

-тка, ч.

Планка з двома ручками для обертання й підтримування різальних ручних інструментів (розверток, свердел і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. вороток — ворото́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вороток — ВОРОТО́К, тка́, ч. Планка з двома ручками для обертання й підтримування різальних ручних інструментів (розверток, свердел і т. ін.). І все мені завод невпинно цокотить, і вороток скрипить (В. Сосюра); При ручному розвірчуванні розвертка приводиться в дію за допомогою воротка (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. вороток — ВОРОТО́К, тка, ч. Планка з двома ручками для обертання й підтримування різальних ручних інструментів (розверток, свердел і т. ін.). При ручному розвірчуванні розвертка приводиться в дію з допомогою воротка (Практ. з машинозн.  Словник української мови в 11 томах