Великий тлумачний словник сучасної мови

ворушити

воруши́ти

-ушу, -ушиш, недок.

1》 перех. Торкаючись кого-, чого-небудь, злегка рухати.

2》 перех. Перевертати що-небудь легке (сіно, солому і т. ін.).

|| Перегортати які-небудь папери тощо.

3》 перех., перен. Спонукати до діяльності, виводити зі стану байдужості; збуджувати.

|| Згадувати, пригадувати, викликати в пам'яті.

4》 неперех. Злегка рухати чим-небудь.

|| Надавати руху чому-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. ворушити — воруши́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. ворушити — Злегка рухати, жм. ворохобити; (сіно) перегортати, перевертати; (людей) спонукувати до дії, збуджувати; (горе) згадувати, пригадувати.  Словник синонімів Караванського
  3. ворушити — ВОРУШИ́ТИ, ушу́, у́шиш, недок. 1. кого, що. Торкаючись кого-, чого-небудь, злегка рухати. – Доброго здоров'я! Спасибі! – обізвалась Мотря з садка, і її руки не переставали ворушити мечик терниці (І.  Словник української мови у 20 томах
  4. ворушити — див. розворушувати  Словник синонімів Вусика
  5. ворушити — мо́зком воруши́ти / ворухну́ти (поворуши́ти, поворухну́ти). Добре думати, міркувати. Посуха, неврожаї...— Що ж, потилицю хіба чухати? Треба мозком ворухнути. А ворухнеш мозком — от що виходе (виходить): хліборобство треба механізувати (А.  Фразеологічний словник української мови
  6. ворушити — ВОРУШИ́ТИ (злегка переміщати що-небудь, посувати, міняти положення); ПЕРЕВЕРТА́ТИ (спідньою частиною догори); ПЕРЕГОРТА́ТИ (що-небудь легке); ШУРУВА́ТИ спец. (перемішувати в топці паливо). Морська вода ворушить колоду на піску (Ю.  Словник синонімів української мови
  7. ворушити — Воруши́ти, -рушу́, -ру́шиш, -ру́шать; вору́ш, -ру́ште  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ворушити — ВОРУШИ́ТИ, ушу́, у́шиш, недок. 1. перех. Торкаючись кого-, чого-небудь, злегка рухати. — Доброго здоров’я! Спасибі! — обізвалась Мотря з садка, і її руки не переставали ворушити мечик терниці (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  9. ворушити — Ворушити, -шу, -шиш гл. 1) Шевелить. Не воруши гною, бо буде воняти. Ном. № 3289. 2) Трогать. Чорте, на груш, тільки мене не воруш. Ном. № 3837. Не воруште мене, не займайте мене, неначе ви й не бачите нічого. Кв. І. 88.  Словник української мови Грінченка