впирання

впира́ння

(упирання), -я, с., фам.

Дія за знач. впирати I.

Значення в інших словниках

1. впирання — впира́ння іменник середнього роду фам.  Орфографічний словник української мови
2. впирання — ВПИРА́ННЯ¹ (УПИРА́ННЯ), я, с., розм. Дія за знач. впира́ти¹ і впира́тися¹. Уже вкотре впирання чергового провайдера до багатоповерхівок закінчилося зламаними під'їзними дверима та горищними люками (з газ.). ВПИРА́ННЯ² див. упира́ння¹.  Словник української мови у 20 томах
3. впирання — ВПИРА́ННЯ (УПИРА́ННЯ), я, с., фам. Дія за знач. впира́ти¹.  Словник української мови в 11 томах