впирати

впира́ти

I (упирати), -аю, -аєш, недок., вперти (уперти), увіпру, увіпреш, док., перех., фам.

Із силою, часто проти чийогось бажання вкладати, втискати, вкидати і т. ін. кого-, що-небудь кудись.

|| перев. док. Вкласти дуже багато чого-небудь у щось.

II див. упирати I.

Значення в інших словниках

1. впирати — впира́ти 1 дієслово недоконаного виду втискати, вкидати що-небудь кудись фам. впира́ти 2 дієслово недоконаного виду щільно притискати, створюючи опору  Орфографічний словник української мови
2. впирати — ВПИРА́ТИ¹ (УПИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВПЕ́РТИ (УПЕ́РТИ), увіпру́, увіпре́ш і упру́, упре́ш, док., кого, що до чого, розм. Із силою, часто проти чийогось бажання вкладати, втискати, вкидати і т. ін. кого-, що-небудь кудись.  Словник української мови у 20 томах
3. впирати — ВДИВЛЯ́ТИСЯ (УДИВЛЯ́ТИСЯ) (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ (УГЛЯДА́ТИСЯ), ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що й без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому й без додатка...  Словник синонімів української мови
4. впирати — ВПИРА́ТИ¹ (УПИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВПЕ́РТИ (УПЕ́РТИ), увіпру́, увіпре́ш, док., перех., фам. Із силою, часто проти чийогось бажання вкладати, втискати, вкидати і т. ін. кого-, що-небудь кудись.  Словник української мови в 11 томах