Значення в інших словниках
-
вражіння —
вражі́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
вражіння —
ВРАЖІ́ННЯ, я, с. Те саме, що вра́ження¹. Мислі його, придавлені ваготою всіх нинішніх вражінь, зразу рвалися і путались (І. Франко); Пишу до Вас [О. Кобилянської] під свіжим вражінням од Вашої повісті “Земля” (М. Коцюбинський); Чим яскравіші наші вражіння, тим наше життя цікавіше (В. Підмогильний).
Словник української мови у 20 томах
-
вражіння —
вражі́ння враження (ст): Ніколи на мене ніяка музика не робила такого сильного вражіння, як та молитва, можливо, тому, що чув я її вперше в таку якраз хвилину.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
вражіння —
ВРА́ЖЕННЯ (думка, уявлення, оцінка, що складається у когось внаслідок знайомства, зіткнення тощо з ким-, чим-небудь), ЕФЕ́КТ, ВПЛИВ рідше, ВРАЖІ́ННЯ заст. Кобзар замовк, задоволений справленим враженням (З. Тулуб); Юрина заява мала ефект.
Словник синонімів української мови
-
вражіння —
Вра́ження і вражі́ння, -ння, -ннію; вра́ження, -жень і -женнів; вражі́ння, -жінь і -жі́ннів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вражіння —
ВРАЖІ́ННЯ, я, с. Те саме, що вра́ження¹. Мислі його, придавлені ваготою всіх нинішніх вражінь, зразу рвалися і путались (Фр., І, 1955, 292); Пишу до Вас [О. Кобилянської] під свіжим вражінням од Вашої повісті "Земля" (Коцюб., III, 1956, 227).
Словник української мови в 11 томах