вражіння
ВРАЖІ́ННЯ, я, с.
Те саме, що вра́ження¹.
Мислі його, придавлені ваготою всіх нинішніх вражінь, зразу рвалися і путались (І. Франко);
Пишу до Вас [О. Кобилянської] під свіжим вражінням од Вашої повісті “Земля” (М. Коцюбинський);
Чим яскравіші наші вражіння, тим наше життя цікавіше (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)