враз
ВРАЗ (УРА́З), присл.
1. Раптом, відразу, зненацька.
Був день ясний, – і враз зібрались хмари (В. Самійленко);
Співала так, як лиш вона [Маруся] уміла! А потім враз – неначе заніміла (Л. Костенко);
Ларіон якось ураз принишк, опустив плечі (В. Шкляр).
2. Разом, спільно з ким-, чим-небудь.
Яка вина моя і тих, Що враз зо мною йдуть і йшли? (І. Франко);
Бажав би з людом сірим злитись, З'єднатись жеребом одним, Ураз радіть, ураз журитись, Докупи навіть вмерти з ним! (П. Грабовський).
Словник української мови (СУМ-20)