враза
ВРА́ЗА¹ (УРА́ЗА), и, ж., заст.
Несправедливо заподіяна образа, прикрість.
[Рогач:] Та тут, як бачу, опріч сивовусих дідів, тільки блазні? [Глоба:] Боляче дошкуля [дошкуляє], хвалю! [Деркач:] Митець на вразу! (М. Кропивницький);
Вона ніколи не зносила врази й зневаги від братів і сестер (О. Кобилянська);
Був він парубок доладний, хіба що пихатий, але я не мав до нього ні заздрості, ні урази, бо й не смів їх мати (Валерій Шевчук).
ВРА́ЗА² див. ура́за¹.
Словник української мови (СУМ-20)