враза
ВРА́ЗА¹ (УРА́ЗА), и, ж., заст. Несправедливо заподіяна образа, прикрість.
Вона ніколи не зносила врази й зневаги від братів і сестер (Коб., II, 1956, 306);
[Рогач:] Та тут, як бачу, опріч сивовусих дідів, тільки блазні? [Глоба:] Боляче дошкуля, хвалю! [Деркач:] Митець на вразу! (Кроп., V, 1959, 166).
ВРА́ЗА² див. ура́за¹.
Словник української мови (СУМ-11)