враз
ВРАЗ (УРА́З), присл.
1. Раптом, відразу, зненацька.
Був день ясний, — і враз зібрались хмари (Сам., І, 1958, 1211; При перших же ударах клавішів постать ураз спинилася (Смолич, І, 1958, 66).
2. Разом, спільно з ким-, чим-небудь.
Яка вина моя і тих, Що враз зо мною йдуть і йшли? (Фр., X, 1954, 34);
Бажав би з людом сірим злитись, З’єднатись жеребом одним, Ураз радіть, ураз журитись, Докупи навіть вмерти з ним! (Граб., І, 1959, 127).
Словник української мови (СУМ-11)