вражіння
ВРАЖІ́ННЯ, я, с. Те саме, що вра́ження¹.
Мислі його, придавлені ваготою всіх нинішніх вражінь, зразу рвалися і путались (Фр., І, 1955, 292);
Пишу до Вас [О. Кобилянської] під свіжим вражінням од Вашої повісті "Земля" (Коцюб., III, 1956, 227).
Словник української мови (СУМ-11)