вруно

вру́но

(уруно) див. вруна.

Значення в інших словниках

1. вруно — вру́но іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вруно — ВРУ́НО¹ див. вру́на¹. ВРУ́НО² див. вру́на².  Словник української мови у 20 томах
3. вруно — I. СХО́ДИ мн. (перші паростки перев. посіяних рослин, що вийшли на поверхню ґрунту), ПОСІ́В розм.; ВРУ́НА мн., РУ́НА мн., РУНЬ поет. (молоді густі сходи); ПРО́РІСТЬ (густі сходи злакових або молоді пагони різних рослин).  Словник синонімів української мови
4. вруно — ВРУ́НО див. вру́на.  Словник української мови в 11 томах