вруна
вру́на
(уруна), врун, мн. (одн. вруно, -а, с.), с. г.
1》 Густі сходи посівів; руна.
2》 Густа вовна з овець.
Великий тлумачний словник сучасної української мовивру́на
(уруна), врун, мн. (одн. вруно, -а, с.), с. г.
1》 Густі сходи посівів; руна.
2》 Густа вовна з овець.
Великий тлумачний словник сучасної української мови