вруна

ВРУНА (УРУНА), ВРУНО – РУНА – РУНО – РУНИ

Вруна, рідше уруна, врун, мн., вруно. 1. Молоді, густі сходи посівів, іноді – густа зелень. Гарні вруна сього року (Словник Б.Грінченка); Вруно нівроку, гарне; жито, видать, уродить (Вас. Шевчук). 2. Те саме, що руно 1. Пох. врунистий: вруниста порода овець.

Руна, рун, мн. Те саме, що вруна 1.

Руно. 1. Густа й довга вовна овець: золоте руно. Пох. рунистий: руниста порода овець. 2. Те саме, що вруна 1.

Руни, рун, мн. 1. Літери давньогерманських алфавітів. Пох. рунічний: рунічне письмо. 2. Народні карельські та фінські епічні пісні.

Значення в інших словниках

1. вруна — мн., руна, рунь, сходи, прорість; (озимі) озимина, (ярі) ярина.  Словник синонімів Караванського
2. вруна — (уруна), врун, мн. (одн. вруно, -а, с.), с. г. 1》 Густі сходи посівів; руна. 2》 Густа вовна з овець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вруна — ВРУ́НА¹, врун, мн. (одн. вру́но, а, с.), с. г. Те саме, що ру́но¹. М'які, суцільні вруна .. одне за одним летіли з Варвариних рук на сортувальний стіл (О. Гончар). ВРУ́НА², врун, мн. (одн. вру́но, а, с.), с. г. Те саме, що ру́на³.  Словник української мови у 20 томах
4. вруна — див. зелень; сходи  Словник синонімів Вусика
5. вруна — Густий рослинний поріст з різноманітним ботанічним складом, який вкриває луку або пасовище; також молодий зеленіючий засів, напр., жита.  Універсальний словник-енциклопедія
6. вруна — Вру́на, врун і вру́нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вруна — ВРУ́НА (УРУ́НА), врун, мн. (одн. вру́но, а, с.), с. г. 1. Густі сходи посівів; руна. Гарні вруна сього року (Сл. Гр.); Уруна вкриті білосніжним пухом.  Словник української мови в 11 томах