Великий тлумачний словник сучасної мови

вставний

вставни́й

(уставний), -а, -е.

Якого вставляють у що-небудь.

Вставне речення (слово) грам. — відокремлене речення або слово, вставлене в інше речення, але не пов'язане з ним граматично.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. вставний — вставни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. вставний — ВСТАВНИ́Й (УСТАВНИ́Й), а́, е́. Який уставляють у що-небудь. Написала вставну главу до “Жалю” (Леся Українка); Оксен, ще веселіше поблискуючи очима, ступнув до дверей.  Словник української мови у 20 томах
  3. вставний — Вставни́й, -на́, -не́ (а не уставни́й)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вставний — ВСТАВНИ́Й (УСТАВНИ́Й), а́, е́. Який уставляють у що-небудь. Написала вставну главу до "Жалю" (Л. Укр., V, 1956, 54); Оксен, ще веселіше поблискуючи очима, ступнув до дверей. Гнат вихопив наган, вставний зуб хижо блиснув (Тют.  Словник української мови в 11 томах