вставний
ВСТАВНИ́Й (УСТАВНИ́Й), а́, е́.
Який уставляють у що-небудь.
Написала вставну главу до “Жалю” (Леся Українка);
Оксен, ще веселіше поблискуючи очима, ступнув до дверей. Гнат вихопив наган, вставний зуб хижо блиснув (Григорій Тютюнник);
Голомозий молодцюватого виду стариган.., клацнувши вставною щелепою, відрекомендувався (Ю. Іздрик).
Словник української мови (СУМ-20)