віадук

віаду́к

-а, ч.

Міст через яр, провалля, залізничні колії тощо.

Значення в інших словниках

1. віадук — віаду́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. віадук — [в'іадук] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. віадук — ВІАДУ́К, а, ч. Міст через яр, провалля, ущелину, залізничні колії і т. ін. Авто майнуло через віадук і зникло в гущавині парку (Ю. Смолич); Ще хвилина – й поїзд пірне під навіс і в тіні віадука сховається від сліпучого сонця (І. Муратов); Над водоспадом вигнувсь віадук (П. Дорошко).  Словник української мови у 20 томах
4. віадук — віаду́к (франц. viaduc, від лат. via – шлях, дорога і duco – веду) мостова споруда, якою дорогу переводять через глибокий яр, балку, ущелину.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. віадук — МІСТ (споруда для переїзду, переходу через річку, дорогу, яр тощо); ВІАДУ́К (звичайно на високих підпорах — через глибокий яр, дорогу тощо); ПОНТО́Н (наплавний). Додому, їду я додому...  Словник синонімів української мови
6. віадук — ВІАДУ́К, а, ч. Міст через яр, провалля, залізничні колії тощо. Авто майнуло через віадук і зникло в гущавині парку (Смолич, І, 1958, 87); Над водоспадом вигнувсь віадук (Дор.  Словник української мови в 11 томах
7. віадук — (лат. — шлях і веду) Шляхопровід через ущелину, долину або глибокий яр, байрак, річку. Багатопрогонні та багатоярусні, аркові або балкові...  Архітектура і монументальне мистецтво