вібрафон

вібрафо́н

-а, ч.

Ударний музичний інструмент з певною висотою звучання, тип ксилофона.

Значення в інших словниках

1. вібрафон — вібрафо́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вібрафон — (нім. Vibraphone, від лат. vibro — коливання та гр. phone — звук) — ударний інструмент з родини ідіофонів, що складається з двох рядів металевих пластинок різної висоти звуку, які утворюють хроматичний звукоряд.  Словник-довідник музичних термінів
3. вібрафон — ВІБРАФО́Н, а, ч. Ударний музичний інструмент, що складається з розміщених у два ряди і поєднаних із набором трубок-резонаторів металевих пластинок, по яких ударяють спеціальними паличками. Як правило, діапазон вібрафона – три октави (від фа малої октави).  Словник української мови у 20 томах
4. вібрафон — Ударний музичний інструмент (ідіофон); по металевих пластинках, розташованих у 2 ряди, вдаряють паличками, під пластинками містяться трубки-резонатори, кінець кожної трубки з лопатями, які, закриваючи або вікриваючи отвори резонаторів, змінюють силу звуку і створюють враження його вібрації.  Універсальний словник-енциклопедія