вібрафон
ВІБРАФО́Н, а, ч.
Ударний музичний інструмент, що складається з розміщених у два ряди і поєднаних із набором трубок-резонаторів металевих пластинок, по яких ударяють спеціальними паличками.
Як правило, діапазон вібрафона – три октави (від фа малої октави). Спочатку його використовували у джазі, а нині інколи застосовують у камерних ансамблях (з наук.-попул. літ.);
На вібрафоні грають паличками з кулеподібними головками різної твердості (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)