відбувати
відбува́ти
-аю, -аєш, недок., відбути, -буду, -будеш; мин. ч. відбув, -була, -було; мн. відбули; док.
1》 перех. Виконувати протягом певного строку яку-небудь роботу, повинність, обов'язок.
|| Переносити кару, страждання; терпіти.
|| Проходити курс чого-небудь.
|| Проводити певний час відпочиваючи або працюючи.
|| Відзначати свято, справляти весілля, влаштовувати вечірку тощо.
|| тільки док. Провести якийсь захід.
|| Приймати й частувати гостей, запрошених з якоїсь важливої нагоди (похорон, весілля і т. ін.).
2》 тільки док., перех. Позбутися, уникнути кого-, чого-небудь небажаного.
3》 неперех. Від'їжджати, відходити.
Великий тлумачний словник сучасної української мови