відвітний

відві́тний

-а, -е, заст.

Який є відповіддю на що-небудь або містить відповідь.

Значення в інших словниках

1. відвітний — ВІДВІ́ТНИЙ, а, е, заст. Який є відповіддю на що-небудь або містить відповідь. Як же усе староста розказав і прийшлося батькові одвітне слово казати, вона так і припала до дверей (Г. Квітка-Основ'яненко); На мій рух жінка не одповіла одвітним рухом (М.  Словник української мови у 20 томах
2. відвітний — ВІДВІ́ТНИЙ, а, е, заст. Який є відповіддю на що-небудь або містить у собі відповідь. Як же усе староста розказав і прийшлося батькові одвітне слово казати, вона так і припала до дверей (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
3. відвітний — Відвітний, -а, -е Отвѣтный.  Словник української мови Грінченка