Великий тлумачний словник сучасної мови

відгороджений

відгоро́джений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до відгородити.

|| відгороджено, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. відгороджений — відгоро́джений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. відгороджений — ВІДГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відгороди́ти. Коло дому бовваніли височезні осокори, зеленів старий садок, не одгороджений од двору (І. Нечуй-Левицький); Дід, відгороджений від Леся столом і пічечкою, ступив крок назад до дверей (Ю.  Словник української мови у 20 томах
  3. відгороджений — ВІДГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відгороди́ти. Коло дому бовваніли височезні осокори, зеленів старий садок, не одгороджений од двору (Н.-Лев., IV, 1956, 307); Дід, відгороджений від Леся столом і пічечкою, ступив крок назад до дверей (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах