віддавати

віддава́ти

-даю, -даєш, недок., віддати, -дам, -даси, док.

1》 перех. Повертати назад узяте (позичене, дане, привласнене, належне).

Віддавати (віддати) Богові (Богу) душу — умирати, гинути.

2》 перех. Виділяти із себе тепло, холод і т. ін. в навколишнє середовище.

3》 неперех., чим, за що, перен., розм. Віддячувати за що-небудь, платити такою ж мірою.

4》 перех. Давати, передавати, вручати комусь кого-, що-небудь.

5》 перех. Давати комусь що-небудь для користування, у власність; відмовлятися від чого-небудь свого на чиюсь користь.

|| розм. Подавати на стіл їжу.

|| перен. Присвячувати комусь або чомусь що-небудь (пісні, думи тощо).

|| перен. Витрачати час, сили, здоров'я і т. ін. на що-небудь.

|| перен. Жертвувати кимсь або чимсь заради кого-, чого-небудь.

Віддавати (віддати) душу (серце) кому — щиро, віддано любити когось.

6》 перех. Давати щось куди-небудь або кому-небудь з певною метою.

|| Відправляти когось куди-небудь з певною метою (в науку, найми, військо й т. ін.).

Віддавати на поталу — ставити в умови приниження, зневаги, знущання; зводити нанівець.

Віддавати під суд (до суду) — порушувати проти когось судову справу.

7》 перех., за кого. Видавати кого-небудь заміж.

Віддавати заміж — одружувати дочку.

8》 перех., розм. Продавати за певну ціну.

|| Платити за куплене.

9》 перех. У сполученні з іменниками (перев. дієслівного походження) означає дію, зміст якої визначається значенням відповідного іменника. Віддавати команду. Віддавати перевагу.

Віддавати голос — голосувати за кандидата під час виборів.

Віддавати данину — ідучи за загальноприйнятими положеннями, настановами, приділяти чому-небудь увагу, виявляти до чого-небудь інтерес.

Віддавати належне кому, чому — оцінювати за заслугами, повною мірою кого-, що-небудь.

Віддавати останню шану кому — виражати пошану до померлого, прощаючись із ним.

Віддавати честь кому — а) приклавши руку до головного убору, вітати когось по-військовому; б) виражати до кого-небудь повагу.

10》 перех. Передавати характерні риси кого-, чого-небудь у творах літератури, мистецтва тощо; відтворювати.

11》 неперех., чим. Мати присмак, запах чого-небудь.

|| Нагадувати собою що-небудь.

|| Мати ознаки, властивості чого-небудь.

12》 неперех. Відбивати який-небудь колір, відтінок світла; відсвічувати.

13》 неперех. Відбивати звук, відлунювати.

14》 неперех. Робити різкий рух назад (про зброю і т. ін.).

|| безос., перен., розм. Передаватися в інше місце тіла (про біль).

15》 перех., мор. Відв'язувати, відпускати, послаблювати (якір, швартові, вітрила тощо).

Віддавати кінці — відчалювати від берега (про судна).

16》 неперех., безос., розм. Теплішати.

Значення в інших словниках

1. віддавати — (давати назад взяте) повертати, вертати, (при пострілі з вогнепальної зброї) відбивати, відштовхувати.  Словник синонімів Полюги
2. віддавати — віддава́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. віддавати — (борг) повертати; (добром) віддячувати, відплачувати; (листи) давати, передавати, доручати; (життя) жертвувати; (в науку) посилати, призначати; (заміж) видавати; (ціну) платити; (риси) відтворювати; (пусткою) відгонити, нагадувати...  Словник синонімів Караванського
4. віддавати — ВІДДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ВІДДА́ТИ, да́м, даси́, док. 1. кого, що. Повертати назад узяте (позичене, дане, привласнене, належне).  Словник української мови у 20 томах
5. віддавати — див. пахнути; розплачуватися  Словник синонімів Вусика
6. віддавати — віддава́ти / відда́ти нале́жне кому, чому. Гідно оцінювати кого-, що-небудь; визнавати позитивні якості кого-, чого-небудь. — Ми віддаємо належне вашому патріотичному бажанню (О.  Фразеологічний словник української мови
7. віддавати — ВИТРАЧА́ТИ (тратити час, сили тощо на що-небудь), ВИТРА́ЧУВАТИ, ВИКОРИСТО́ВУВАТИ, ВІДДАВА́ТИ, ДІВА́ТИ. — Док.: ви́тратити, ви́користати, відда́ти, ді́ти, поді́ти. Я не стану витрачати дорогоцінної крихти часу на зайве (Ю.  Словник синонімів української мови
8. віддавати — Віддава́ти, віддаю́, віддає́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. віддавати — ВІДДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ВІДДА́ТИ, да́м, даси́, док. 1. перех. Повертати назад взяте (позичене, дане, привласнене, належне).  Словник української мови в 11 томах
10. віддавати — Віддавати, -даю, -єш сов, в. віддати, -дам, -даси, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Чуб. І. 173. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. Рудч. Ск. І. 9. віддати богові душу. Умереть.  Словник української мови Грінченка