віддячувати

віддя́чувати

-ую, -уєш, недок., віддячити, -чу, -чиш, рідко віддякувати, -ую, -уєш, док., кому.

1》 На чийсь добрий вчинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим.

2》 перен. Мститися кому-небудь за вчинене зло, неприємність.

Значення в інших словниках

1. віддячувати — віддя́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. віддячувати — Відплачувати, не лишатися в боргу, платити тією ж монетою, док. віддячити, відлякувати.  Словник синонімів Караванського
3. віддячувати — ВІДДЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДДЯ́ЧИТИ, чу, чиш, рідко ВІДДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, док., кому, чому і без дод. 1. На чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим. – За багатиря руку держить!...  Словник української мови у 20 томах
4. віддячувати — див. дякувати; розплачуватися  Словник синонімів Вусика
5. віддячувати — ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
6. віддячувати — ВІДДЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДДЯ́ЧИТИ, чу, чиш, рідко ВІДДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, док., кому. 1. На чийсь добрий вчинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим.  Словник української мови в 11 томах