Великий тлумачний словник сучасної мови

відділити

відділи́ти

див. відділяти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. відділити — відділи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. відділити — ВІДДІЛИ́ТИ див. відділя́ти.  Словник української мови у 20 томах
  3. відділити — ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). — Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти.  Словник синонімів української мови
  4. відділити — ВІДДІЛИ́ТИ див. відділя́ти.  Словник української мови в 11 томах
  5. відділити — Відділити, -ся см. відділяти, -ся.  Словник української мови Грінченка