відкликатися

відклика́тися

-аюся, -аєшся, недок., відкликнутися, -нуся, -нешся, док.

1》 Відповідаючи на чий-небудь поклик, звертання, відгукуватися, обзиватися.

|| Звучати у відповідь на якийсь звук.

2》 перен., рідко. Те саме, що відгукуватися 2).

3》 Відбиватися луною (про звук); відлунюватися.

4》 тільки недок. Пас. до відкликати 2).

Значення в інших словниках

1. відкликатися — відклика́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відкликатися — Відклика́тися. Звертатися. Член [стоваришеня] може відкликатись до Мирового суду, котрий остаточно рішає (Канюк, 1906, 32) // порівн. пол. odzywać się (do kogoś) — 1) звертатися, промовляти (до когось), 2) відгукуватися.  Українська літературна мова на Буковині
3. відкликатися — ВІДКЛИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДКЛИ́КНУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Відповідати на чий-небудь поклик, звертання; відгукуватися, озиватися.  Словник української мови у 20 томах
4. відкликатися — ВІДГУ́КУВАТИСЯ (виражати своє ставлення до якихось подій, осіб, явищ і т. ін.), ВІДЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ рідше. — Док.: відгукну́тися, відізва́тися, озва́тися, відкли́кнутися. М. Куліш..  Словник синонімів української мови
5. відкликатися — ВІДКЛИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДКЛИКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. 1. Відповідаючи на чий-небудь поклик, звертання, відгукуватися, обзиватися. На голос веснянки відкликається зозуля, потім соловейко (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах