відколювання

відко́лювання

-я, с.

Дія за знач. відколювати 1), 2) і відколюватися.

Значення в інших словниках

1. відколювання — відко́лювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відколювання — ВІДКО́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. відко́лювати 1, 2 і відко́люватися. Видобуток зводився до монотонного повторення кількох операцій: відколювання рудоносної породи, подрібнення та сортування (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. відколювання — ВІДКО́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. відко́лювати 1, 2 і відко́люватися.  Словник української мови в 11 томах