відлюдкуватий

відлю́дкуватий

рідко відлюдькуватий, -а, -е.

Який тримається, живе осторонь від людей, самітно.

Значення в інших словниках

1. відлюдкуватий — відлю́дкуватий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. відлюдкуватий — ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ, ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ, а, е. Який тримається, живе осторонь від людей, самітно. Скромний, відлюдькуватий учитель і думкою не заносився пробитися крізь таке оточення до жартівливої красуні (Б.  Словник української мови у 20 томах
3. відлюдкуватий — Анахорет (книж.), безлюдень, безлюдник, безлюдько, бовкун, відлюдень, відлюдник, відлюдок, відлюдько, відлюдькуватий, вова, вовк-самітник (про людину), вовкуватий, вовкулака, вовкулакуватий, вовчкуватий, дикий, дикун, домонтар, домосід, домувальник...  Словник синонімів Вусика
4. відлюдкуватий — ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ (ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ) (який тримається, живе осторонь від людей, самітно), ВІДЛЮ́ДНИЙ, НЕЛЮДИ́МИЙ, ВОВКУВА́ТИЙ, ДИ́КИЙ. У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л.  Словник синонімів української мови
5. відлюдкуватий — Відлю́дкуватий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. відлюдкуватий — ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ, рідко ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ, а, е. Який тримається, живе осторонь від людей, самітно. Ганна змарніла, стала похмурою і відлюдкуватою (Коз., Сальвія, 1959, 120).  Словник української мови в 11 томах