відлюдкуватий
ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ, рідко ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ, а, е. Який тримається, живе осторонь від людей, самітно.
Ганна змарніла, стала похмурою і відлюдкуватою (Коз., Сальвія, 1959, 120).
Словник української мови (СУМ-11)ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ, рідко ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ, а, е. Який тримається, живе осторонь від людей, самітно.
Ганна змарніла, стала похмурою і відлюдкуватою (Коз., Сальвія, 1959, 120).
Словник української мови (СУМ-11)