відлюдкувато

ВІДЛЮ́ДКУВАТО, рідко ВІДЛЮ́ДЬКУВАТО. Присл. до відлю́дкуватий, відлю́дькуватий.

Кривими ногами ступав по піску Іван Дронов, відлюдькувато позирав на дорослих і дітей (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 293).

Значення в інших словниках

1. відлюдкувато — відлю́дкувато прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. відлюдкувато — ВІДЛЮ́ДКУВАТО, ВІДЛЮ́ДЬКУВАТО. Присл. до відлю́дкуватий, відлю́дькуватий. Федора .. не любила, мабуть, і самої себе, жила в палаці тихо і відлюдькувато (П. Загребельний); * Образно. Дівчина підґнітила гасову лампу, що досі відлюдькувато блимала на сейфі (В. Дрозд).  Словник української мови у 20 томах