відлюдкувато —
ВІДЛЮ́ДКУВАТО, ВІДЛЮ́ДЬКУВАТО. Присл. до відлю́дкуватий, відлю́дькуватий. Федора .. не любила, мабуть, і самої себе, жила в палаці тихо і відлюдькувато (П. Загребельний); * Образно. Дівчина підґнітила гасову лампу, що досі відлюдькувато блимала на сейфі (В. Дрозд).
Словник української мови у 20 томах
відлюдкувато —
ВІДЛЮ́ДКУВАТО, рідко ВІДЛЮ́ДЬКУВАТО. Присл. до відлю́дкуватий, відлю́дькуватий. Кривими ногами ступав по піску Іван Дронов, відлюдькувато позирав на дорослих і дітей (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 293).
Словник української мови в 11 томах