відлюдкувато
ВІДЛЮ́ДКУВАТО, ВІДЛЮ́ДЬКУВАТО.
Присл. до відлю́дкуватий, відлю́дькуватий.
Федора .. не любила, мабуть, і самої себе, жила в палаці тихо і відлюдькувато (П. Загребельний);
* Образно. Дівчина підґнітила гасову лампу, що досі відлюдькувато блимала на сейфі (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)