відлюдкувато
ВІДЛЮ́ДКУВАТО, ВІДЛЮ́ДЬКУВАТО.
Присл. до відлю́дкуватий, відлю́дькуватий.
Федора .. не любила, мабуть, і самої себе, жила в палаці тихо і відлюдькувато (П. Загребельний);
* Образно. Дівчина підґнітила гасову лампу, що досі відлюдькувато блимала на сейфі (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відлюдкувато — відлю́дкувато прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- відлюдкувато — ВІДЛЮ́ДКУВАТО, рідко ВІДЛЮ́ДЬКУВАТО. Присл. до відлю́дкуватий, відлю́дькуватий. Кривими ногами ступав по піску Іван Дронов, відлюдькувато позирав на дорослих і дітей (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 293). Словник української мови в 11 томах