1. Словник української мови в 11 томах

відлюдкувато

ВІДЛЮ́ДКУВАТО, рідко ВІДЛЮ́ДЬКУВАТО. Присл. до відлю́дкуватий, відлю́дькуватий.

Кривими ногами ступав по піску Іван Дронов, відлюдькувато позирав на дорослих і дітей (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 293).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлюдкувато — відлю́дкувато прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. відлюдкувато — ВІДЛЮ́ДКУВАТО, ВІДЛЮ́ДЬКУВАТО. Присл. до відлю́дкуватий, відлю́дькуватий. Федора .. не любила, мабуть, і самої себе, жила в палаці тихо і відлюдькувато (П. Загребельний); * Образно. Дівчина підґнітила гасову лампу, що досі відлюдькувато блимала на сейфі (В. Дрозд). Словник української мови у 20 томах