відлюдкуватість
ВІДЛЮ́ДКУВАТІСТЬ, рідко ВІДЛЮ́ДЬКУВАТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. відлю́дкуватий, відлю́дькуватий.
Мабуть, замкнутість і деяка відлюдкуватість хлопця й породили в ньому спочатку цікавість, а потім нестримний потяг до музики (Дмит., Розлука, 1957, 9);
Його непокоїла деяка відлюдькуватість Федора, нетвердість у прийнятті рішень (Руд., Вітер.., 1958, 205).
Словник української мови (СУМ-11)