Словник української мови в 11 томах

відлюдний

ВІДЛЮ́ДНИЙ, а, е.

1. Вільний від людей; безлюдний.

Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (Фр., IV, 1950, 437);

Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Ю. Янов., II, 1954, 97).

2. Далекий від інших населених пунктів; віддалений.

Я заїхав у відлюдне.. гірське село, де, як то у нас кажуть, медвідь [ведмідь] рогачку замикає, а світ дошками забитий (Фр., III, 1950, 232);

Як сарана, налітали вони [татари] на села й замки, на відлюдні хутори й містечка і поверталися до коша з отарами овець і бранців (Тулуб, Людолови, І, 1957, 158).

3. Те саме, що відлю́дкуватий.

Про цього відлюдного старого переказували різні химерні чутки (Донч., II, 1956, 345);

Приголомшена тяжкою втратою, Катря ніби сховалася у собі, стала відлюдною, навіть злою (Гур., Новели, 1951, 47).

4. церк. Який зрікся людей, живучи в цілковитій самітності.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. відлюдний — відлю́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. відлюдний — (- місцевість) безлюдний, дикий, пустельний, глухий, незаселений, необжитий; (- село) віддалений; (- людину) ВІДЛЮДЬКУВАТИЙ.  Словник синонімів Караванського
  3. відлюдний — -а, -е. 1》 Вільний від людей; безлюдний. 2》 Далекий від інших населених пунктів; віддалений. 3》 Те саме, що відлюдкуватий. 4》 церк. Який зрікся людей, живучи в цілковитій самітності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відлюдний — ВІДЛЮ́ДНИЙ, а, е. 1. Вільний від людей; безлюдний. Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (І. Франко); Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Ю.  Словник української мови у 20 томах
  5. відлюдний — БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
  6. відлюдний — Відлю́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. відлюдний — Відлюдний, -а, -е Удаленный отъ людей.  Словник української мови Грінченка