відлюдний
відлю́дний
-а, -е.
1》 Вільний від людей; безлюдний.
2》 Далекий від інших населених пунктів; віддалений.
3》 Те саме, що відлюдкуватий.
4》 церк. Який зрікся людей, живучи в цілковитій самітності.
Великий тлумачний словник сучасної української мови