віднаджувати

відна́джувати

-ую, -уєш, недок., віднадити, -джу, -диш, док., перех.

Позбавляти кого-небудь звички, бажання кудись іти, що-небудь робити.

Значення в інших словниках

1. віднаджувати — відна́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. віднаджувати — ВІДНА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок. ВІДНА́ДИТИ, джу, диш, док., кого і без прям. дод., перев. від чого. Позбавляти кого-небудь якоїсь звички, якогось бажання і т. ін. “Та що ж ви, братця, з глузду з'їхали!..  Словник української мови у 20 томах
3. віднаджувати — ВІДНА́ДЖУВАТИ (відбивати охоту ходити куди-небудь, до когось, робити що-небудь), ВІДВА́ДЖУВАТИ розм. — Док.: відна́дити, відва́дити. Лайливий інспектор кого завгодно міг віднадити від своєї хати (М. Трублаїні); — Хіба ж не сама я.. одвадила од себе всіх хлопців? (С. Васильченко).  Словник синонімів української мови
4. віднаджувати — ВІДНА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДНА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. Позбавляти кого-небудь звички, бажання кудись іти, що-небудь робити. "Та що ж ви, братця, з глузду з’їхали!..  Словник української мови в 11 томах