відречення

відре́чення

-я, с.

1》 тільки одн., рідко. Дія за знач. відректися.

2》 Офіційний документ про відмову від своїх прав, поглядів і т. ін.

Значення в інших словниках

1. відречення — відре́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відречення — ВІДРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія за знач. відректи́ся. Полюбили оба одну бідну, нужденну робітницю.., навиклу до мовчазного послуху, до покірливості безграничної [безмежної], до відречення від власної волі, від власної думки (І.  Словник української мови у 20 томах
3. відречення — ВІДСТУ́ПНИЦТВО (відмова від своїх ідеалів, принципів, політичних переконань і т. ін.), РЕНЕГА́ТСТВО, ЗРА́ДА, ЗРА́ДНИЦТВО, ЗРЕ́ЧЕННЯ, ВІДРЕ́ЧЕННЯ рідше, ВІДСТУ́ПСТВО діал.  Словник синонімів української мови
4. відречення — ВІДРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. тільки одн., рідко. Дія за знач. відректи́ся. Полюбили оба одну бідну, нужденну робітницю.., навиклу до мовчазного послуху, до покірливості безграничної, до відречення від власної волі, від власної думки (Фр., І, 1955, 307).  Словник української мови в 11 томах