Великий тлумачний словник сучасної мови

відхвачувати

відхва́чувати

-ую, -уєш, недок., відхватити, -ачу, -атиш, док., перех., розм.

Забирати собі в когось що-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. відхвачувати — відхва́чувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. відхвачувати — див. хватати  Словник чужослів Павло Штепа
  3. відхвачувати — ВІДХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХВАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., що, розм. Забирати собі в когось чуже майно, власність (перев. незаконно). Для будівництва елітного житла забудовники відхвачують ділянки приміського лісу (з газ.  Словник української мови у 20 томах
  4. відхвачувати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм.  Словник синонімів української мови
  5. відхвачувати — ВІДХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХВАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., перех., розм. Забирати собі в когось що-небудь. Скривдив якось дука Клим Удову Кирюшц. — Одхватив шматок городу (Воскр., Цілком.., 1947, 70).  Словник української мови в 11 томах