відхвачувати

ВІДХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХВАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., що, розм.

Забирати собі в когось чуже майно, власність (перев. незаконно).

Для будівництва елітного житла забудовники відхвачують ділянки приміського лісу (з газ.);

Скривдив якось дука Клим Удову Кирюшу, – Одхватив шматок городу (С. Воскрекасенко);

– На Київщині наші городовики три чвертки без аршина мали, а тут ось одхватять як дворяни (С. Добровольський);

Кількість бажаючих незаконно відхватити частину Чорнобильських коштів невпинно зростає (з газ.);

// тільки док. Купити, придбати щось дефіцитне, рідкісне, цінне.

Відхватити модну сукню.

Значення в інших словниках

1. відхвачувати — відхва́чувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. відхвачувати — -ую, -уєш, недок., відхватити, -ачу, -атиш, док., перех., розм. Забирати собі в когось що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відхвачувати — див. хватати  Словник чужослів Павло Штепа
4. відхвачувати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм.  Словник синонімів української мови
5. відхвачувати — ВІДХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХВАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., перех., розм. Забирати собі в когось що-небудь. Скривдив якось дука Клим Удову Кирюшц. — Одхватив шматок городу (Воскр., Цілком.., 1947, 70).  Словник української мови в 11 томах