Великий тлумачний словник сучасної мови

відхотітися

відхоті́тися

-очеться, док., кому, безос., з інфін., розм.

Перестати хотітися чого-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. відхотітися — відхоті́тися дієслово доконаного виду безос., розм.  Орфографічний словник української мови
  2. відхотітися — ВІДХОТІ́ТИСЯ, о́четься, док., кому, безос., з інфін., розм. Перестати хотітися чого-небудь. Йому відхотілося їсти, в голові шуміло (І. Франко); – Стогни, Ільку, не бійся нічого, стогни вголос, може, відхочеться їм у карти грати!...  Словник української мови у 20 томах
  3. відхотітися — ВІДХОТІ́ТИСЯ, о́четься, док., кому, безос., з інфін., розм. Перестати хотітися чого-небудь. Йому відхотілося їсти, в голові шуміло (Фр., IV, 1950, 409); — Стогни, Ільку, не бійся нічого, стогни вголос, може, відхочеться їм у карти грати! (Вільде, Сестри.., 1958, 28).  Словник української мови в 11 томах