відхотітися

ВІДХОТІ́ТИСЯ, о́четься, док., кому, безос., з інфін., розм.

Перестати хотітися чого-небудь.

Йому відхотілося їсти, в голові шуміло (І. Франко);

– Стогни, Ільку, не бійся нічого, стогни вголос, може, відхочеться їм у карти грати! (Ірина Вільде);

Життя сокрушило усі його починання, всі зусилля людської волі. Відхотілося жити (Г. Колісник).

Значення в інших словниках

1. відхотітися — відхоті́тися дієслово доконаного виду безос., розм.  Орфографічний словник української мови
2. відхотітися — -очеться, док., кому, безос., з інфін., розм. Перестати хотітися чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відхотітися — ВІДХОТІ́ТИСЯ, о́четься, док., кому, безос., з інфін., розм. Перестати хотітися чого-небудь. Йому відхотілося їсти, в голові шуміло (Фр., IV, 1950, 409); — Стогни, Ільку, не бійся нічого, стогни вголос, може, відхочеться їм у карти грати! (Вільде, Сестри.., 1958, 28).  Словник української мови в 11 томах