Великий тлумачний словник сучасної мови

відчайдух

відчайду́х

-а, ч., розм.

Про дуже хоробру, сміливу людину; прот. боягуз.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. відчайдух — відчайду́х іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  2. відчайдух — Відчаяка, відчаюга, сміливець, ід. гаряча голова, г. ризикант, жм. урвиголова, паливода; пор. ГЕРОЙ.  Словник синонімів Караванського
  3. відчайдух — ВІДЧАЙДУ́Х, а, ч., ВІДЧАЙДУ́ХА, и, ч. і ж., розм. Дуже хоробра, смілива людина; протилежне боягуз. Дув [Іван] у відчаї .. Пустився, як керманич у люту повінь Черемоша без керма, без надії на який-небудь порятунок.  Словник української мови у 20 томах
  4. відчайдух — див. хоробрий  Словник синонімів Вусика
  5. відчайдух — СМІЛИ́ВЕЦЬ (смілива людина), СМІЛЬЧА́К рідше; ВІДЧАЙДУ́Х розм. (смілива людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки), ВІДЧАЮ́ГА розм., ВІДЧАЯ́КА розм., УРВИ́ГОЛОВА розм., ШИБА́ЙГОЛОВА розм., ЗІРВИ́ГОЛОВА розм. рідше, ПАЛИ́ВОДА розм., ПАЛИ́СВІТ розм.  Словник синонімів української мови
  6. відчайдух — ВІДЧАЙДУ́Х, а, ч., розм. Про дуже хоробру, сміливу людину; протилежне боягуз. Був [Іван] у відчаї.. Пустився, як керманич у люту повінь Черемоша без керма, без надії на який-небудь порятунок. Пустився, як той відчайдух Юра не раз пускався (Круш.  Словник української мови в 11 томах