відчужений
відчу́жений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до відчужити 1).
|| у знач. прикм.
1》 Який виражає байдужість, холодність до когось.
2》 Який законно відібраний у когось.
Великий тлумачний словник сучасної української мовивідчу́жений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до відчужити 1).
|| у знач. прикм.
1》 Який виражає байдужість, холодність до когось.
2》 Який законно відібраний у когось.
Великий тлумачний словник сучасної української мови