1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відчужений

відчу́жений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до відчужити 1).

|| у знач. прикм.

1》 Який виражає байдужість, холодність до когось.

2》 Який законно відібраний у когось.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчужений — відчу́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відчужений — див. НЕПРИКАЯНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. відчужений — ВІДЧУ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до відчу́жити. Встає [Панса] відчужений дивним екстатичним виразом її слів (Леся Українка); Замислений, відчужений від усього, сидить він у своїй кімнаті (О. Словник української мови у 20 томах
  4. відчужений — БАЙДУ́ЖИЙ (який виражає байдужість), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, БАЙДУ́ЖЛИВИЙ рідко, ВІДЧУ́ЖЕНИЙ підсил.; ДАЛЕ́КИЙ (про погляд, очі); ЗБАЙДУЖІ́ЛИЙ, ЗНЕОХО́ЧЕНИЙ (який став байдужим); АПАТИ́ЧНИЙ (байдужий і млявий) БЕЗПРИ́СТРАСНИЙ (який не виражає почуттів... Словник синонімів української мови
  5. відчужений — ВІДЧУ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відчу́жити 1. Встає [Панса] відчужений дивним екстатичним виразом її слів (Л. Укр., II, 1951, 458); Замислений, відчужений від усього, сидить він у своїй кімнаті (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 141); // у знач. прикм. Словник української мови в 11 томах