1. Словник української мови в 11 томах

відчужений

ВІДЧУ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відчу́жити 1.

Встає [Панса] відчужений дивним екстатичним виразом її слів (Л. Укр., II, 1951, 458);

Замислений, відчужений від усього, сидить він у своїй кімнаті (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 141);

// у знач. прикм. Який виражає байдужість, холодність до когось.

Сів [Трохим] на табурет, повернувся до Насті спиною, зліг рукою на край столика та так і застиг в тій ото відчуженій нашорошеній позі (Ряб., Жайворонки, 1957, 88).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчужений — відчу́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відчужений — див. НЕПРИКАЯНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. відчужений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відчужити 1). || у знач. прикм. 1》 Який виражає байдужість, холодність до когось. 2》 Який законно відібраний у когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відчужений — ВІДЧУ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до відчу́жити. Встає [Панса] відчужений дивним екстатичним виразом її слів (Леся Українка); Замислений, відчужений від усього, сидить він у своїй кімнаті (О. Словник української мови у 20 томах
  5. відчужений — БАЙДУ́ЖИЙ (який виражає байдужість), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, БАЙДУ́ЖЛИВИЙ рідко, ВІДЧУ́ЖЕНИЙ підсил.; ДАЛЕ́КИЙ (про погляд, очі); ЗБАЙДУЖІ́ЛИЙ, ЗНЕОХО́ЧЕНИЙ (який став байдужим); АПАТИ́ЧНИЙ (байдужий і млявий) БЕЗПРИ́СТРАСНИЙ (який не виражає почуттів... Словник синонімів української мови