віншувальник

віншува́льник

-а, ч.

Людина, яка поздоровляє когось.

Значення в інших словниках

1. віншувальник — віншува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. віншувальник — ВІНШУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто віншує, вітає кого-небудь. Ольга розіслала була посольства по всіх ближніх і дальших князях – припрошувала на весілля, але віншувальників прислав лише один варяг: норманський конунг, Олафів батько (І.  Словник української мови у 20 томах