віола

віо́ла

-и, ж.

1》 Смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має лад, октавою вищий від віолончелі та квінтою нижчий від скрипки; альт.

2》 Старовинний смичковий інструмент, що мав звичайно шість струн, натягнених над грифом, і стільки ж струн того ж ладу під грифом.

Віола-бастарда — велика басова віола.

Віола да гамба — мала басова (тенорова) віола.

Значення в інших словниках

1. Віола — запозичене: англ. Viola; від лат. viola — фіалка. Віолонька, Віолочка, Віолка; оля. Саша, Петя та Віола,Славик, Люся і Тарас —всі, звичайно, ходять в школу,в п'ятий, в шостий, в сьомий клас (Н. Забіла).  Власні імена людей. Словник-довідник
2. віола — ВІО́ЛА¹, и, ж. 1. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має лад, октавою вищий за віолончель та квінтою нижчий від скрипки; альт. Поза склом [вікна] Віола стогне під лучком... Схиливсь над нею юнак-грач І слуха струн таємний плач... (Я.  Словник української мови у 20 томах
3. Віола — Віо́ла прізвище  Орфографічний словник української мови
4. віола — віо́ла (італ. viola) загальна назва струнних смичкових інструментів, поширених у середні віки в романських країнах.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. віола — АЛЬТ (музичний смичковий інструмент), ВІО́ЛА. Смичкові інструменти — скрипки, альти, віолончелі зараз виготовляють на фабриках (з газети); Поза склом (вікна) Віола стогне під лучком... Схиливсь юнак-грач І слуха струн таємний плач (Я. Щоголів).  Словник синонімів української мови
6. віола — ВІО́ЛА, и, ж, 1. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має лад, октавою вищий від віолончелі та квінтою нижчий від скрипки; альт. Поза склом [вікна] Віола стогне під лучком… Схиливсь над нею юнак-грач І слуха струн таємний плач… (Щог.  Словник української мови в 11 томах